Бабин Яр - одне з всесвітньовідомих місць трагедій, які стали символом Голокосту, урочище на північно-західній околиці Києва. За два дні 29 та 30 вересня 1941 року, за офіційними історичними свідченнями, там розстріляли майже 34 тисячі євреїв. З інших джерел, лише за 5 днів нацисти розстріляли майже 150 тисяч українських євреїв.
Формальним приводом для масових розстрілів стали вибухи на Хрещатику 24 вересня 1941 р., влаштовані радянською диверсійною групою НКВД, які нацисти приписали євреям.
Масові розстріли у Бабиному Яру та розташованому поруч із ним Сирецькому концтаборі проводилися й пізніше. Цей злочин тривав майже 103 тижні - щовівторка і щоп’ятниці, як годинник. Під час німецької окупації Києва у 1941-1943 рр. Бабин Яр став місцем масових розстрілів німецькими окупантами за етнічною ознакою — євреїв та ромів, мирного населення і радянських військовополонених, а також партійних та радянських активістів, підпільників, членів Організації Українських Націоналістів (переважно членів ОУН-м), заручників, психічнохворих, і порушників комендантської години.
У 1941-1943 роках у Бабиному Яру розстріляно 621 члена ОУН, серед них і відому українську поетесу Олену Телігу, разом із чоловіком-інженером Михайлом.
За радянських часів про страшний злочин воліли мовчати. Одними з перших заборонену тему порушили письменники Віктор Нєкрасов, Анатолій Кузнєцов, а також дисидент Іван Дзюба, який 29 вересня 1966 р. виступив із промовою перед учасниками скорботної церемонії, назвавши Бабин Яр «спільною трагедією єврейського й українського народів».
Сьогодні пам'ять про трагедію вшановується в Україні на державному рівні.
«СВІЧКА ПАМ’ЯТІ» на картині Йосифа КАПЕЛЯНА (Ізраїль) з колекції Художнього музею, сьогодні горить за тими, хто пройшов Дорогою Смерті.
Ольга Ваврик – заступник директора ТОХМ
 |
