7 серпня минуло 115 років від дня народження Леопольда ЛЕВИЦЬКОГО – художника-графіка і живописця, представника Львівської художньої школи сер. ХХ ст, уродженця села Бурдяківці, що на Борщівщині. Малою дитиною разом з батьками переїхав до Чорткова, де його батько Ян Левицький працював слюсарем в залізничному депо. Саме від своєї матері – Ольги Блюс, доньки сільського дяка, майбутній мистець унаслідував любов до малювання. Після завершення навчання в Чортківській гімназії, за наполяганням батька, Леопольд Левицький подав документи на факультет права Ягеллонського університету. Проте, за місяць передумав, і вступив до Краківської Академії Красних мистецтв, де навчався у відомих професорів В.Яроцького, Ю Мегоффера, Ф.Паутча, Ю Панкевича.
Під час навчання Л. Левицький захопився лівими авангардовими ідеями, входив до складу прокомуністичної «Краківської групи». В 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув'язнили, а згодом виключили з Академії. Диплом дочекається майстра лише через тридцять років, коли скроні «студента» вже вкриє сивина.
У 1934 Л. Левицький повернувся до Чорткова. За кілька років оселився у Львові. В ті часи роботи майстра експонувалися у Львові, Кракові та Варшаві. У вересні 1939-о чортківська громада проголосила Леопольда Левицького мером міста. Втім, нова влада не підтримала ініціативи й скасувала громадське рішення наступного ж дня. Під час війни Л.Левицький разом з дружиною був евакуйований до Узбекистану. Згодом повернувся до Львова, в 1948-49 роках був головою Львівської спілки художників.
Л. Левицький лишив по собі понад 2000 живописних і графічних робіт. Багато ранніх творів загинули у воєнний час. Найчастіше художник звертався до літографій, офортів, ілюстрував книжки, вже у поважному віці захопився лінографією.
14 травня 1973 року Леопольд Левицький раптово помер. Похований на Личаківському кладовищі, автором пам’ятника стала Теодозія Бридж.
До ювілею мистця в Художньому музеї розгорнуто виставку творів Л.Левицького.
Ольга Ваврик - в.о. директора ТОХМ
Під час навчання Л. Левицький захопився лівими авангардовими ідеями, входив до складу прокомуністичної «Краківської групи». В 1932 року з групою однодумців організував виставку, яка через свою соціальну спрямованість і гостру тематику творів («Павук», «Тюрма», «Боротьба робітників з поліцією») не сподобалася владі і була закрита. Леопольда на чотири місяці ув'язнили, а згодом виключили з Академії. Диплом дочекається майстра лише через тридцять років, коли скроні «студента» вже вкриє сивина.
У 1934 Л. Левицький повернувся до Чорткова. За кілька років оселився у Львові. В ті часи роботи майстра експонувалися у Львові, Кракові та Варшаві. У вересні 1939-о чортківська громада проголосила Леопольда Левицького мером міста. Втім, нова влада не підтримала ініціативи й скасувала громадське рішення наступного ж дня. Під час війни Л.Левицький разом з дружиною був евакуйований до Узбекистану. Згодом повернувся до Львова, в 1948-49 роках був головою Львівської спілки художників.
Л. Левицький лишив по собі понад 2000 живописних і графічних робіт. Багато ранніх творів загинули у воєнний час. Найчастіше художник звертався до літографій, офортів, ілюстрував книжки, вже у поважному віці захопився лінографією.
14 травня 1973 року Леопольд Левицький раптово помер. Похований на Личаківському кладовищі, автором пам’ятника стала Теодозія Бридж.
До ювілею мистця в Художньому музеї розгорнуто виставку творів Л.Левицького.
Ольга Ваврик - в.о. директора ТОХМ