16 листопада у Художньому музеї відкрилася книжково-ілюстративна виставка приурочена 140-річчю з дня народження нашого славетного земляка, скульптора Михайла Паращука.
Народився М.Паращук 16.11.1878 р. у селі Варваринці Теребовлянського району в простій сільській родині. Маючи велике бажання навчатися, 1896 р. вступив в Академію мистецтв у Відні, де два роки опановував пластичну анатомію, вчився формування лиття, венеціанської мозаїки. Слухав лекції з теорії архітектури та декоративної скульптури у професора Венцеля. Саме Відень дав М.Паращуку фундаментальні підвалини до подальшої роботи як скульптора.
Постійно прагнув вдосконалюватися, тому у 1907 р. поїхав на два роки у Париж до майстерні Огюста Родена. Паралельно відвідував клас скульптури в приватній школі мистецтв Академії Жюльєна. Після закінчення навчання став знаменитим, отримував пропозиції викладати мистецтво скульптури, працювати у різних фірмах в Голландії, Німеччині, США, Японії. Перебуваючи у Львові, у співавторстві із професором Львівської політехніки Антоном Попелем, створив пам’ятник Адаму Міцкевичу. Завершення пам’ятника – колона із жертовним вогнем – це робота Михайла Паращука. Цей монумент вважається найкращим з усіх історичних пам’ятників Міцкевичу в світі.
Далі була викладацька робота у Мюнхені, Відні, в таборі для полонених – Раштаті. У цей час створив серію портретів представників української літературно-мистецької та наукової інтелігенції (І. Франка, М. Лисенка, Лесі Українки, В. Антоновича).
У 1920 р. працював експертом в країнах Балканського півострова, що дало йому змогу отримати дозвіл на проживання в Болгарії. Тут він створив більше 40 портретів політичних лідерів Болгарії, пам’ятник євреям, які загинули і померли в Першій Світовій війні, надгробний пам’ятник Михайлу Драгоманову.
Помер М. Паращук 24 грудня 1963 р., похований у Софії (Болгарія) поряд із могилою М. Драгоманова.
На пошану скульптора у Тернополі є вулиця, що носить його ім’я та ВПУ № 4, де створено музей М. Паращука.
У збірці Художнього музею є кілька творів скульптора. В постійній експозиції представлено «Автопортрет». 1942 р., а на виставці, приуроченій до 140- річчя М.Паращука - два рельєфи: «Вершник» і «Сатир» (1960-і рр.).
Народився М.Паращук 16.11.1878 р. у селі Варваринці Теребовлянського району в простій сільській родині. Маючи велике бажання навчатися, 1896 р. вступив в Академію мистецтв у Відні, де два роки опановував пластичну анатомію, вчився формування лиття, венеціанської мозаїки. Слухав лекції з теорії архітектури та декоративної скульптури у професора Венцеля. Саме Відень дав М.Паращуку фундаментальні підвалини до подальшої роботи як скульптора.
Постійно прагнув вдосконалюватися, тому у 1907 р. поїхав на два роки у Париж до майстерні Огюста Родена. Паралельно відвідував клас скульптури в приватній школі мистецтв Академії Жюльєна. Після закінчення навчання став знаменитим, отримував пропозиції викладати мистецтво скульптури, працювати у різних фірмах в Голландії, Німеччині, США, Японії. Перебуваючи у Львові, у співавторстві із професором Львівської політехніки Антоном Попелем, створив пам’ятник Адаму Міцкевичу. Завершення пам’ятника – колона із жертовним вогнем – це робота Михайла Паращука. Цей монумент вважається найкращим з усіх історичних пам’ятників Міцкевичу в світі.
Далі була викладацька робота у Мюнхені, Відні, в таборі для полонених – Раштаті. У цей час створив серію портретів представників української літературно-мистецької та наукової інтелігенції (І. Франка, М. Лисенка, Лесі Українки, В. Антоновича).
У 1920 р. працював експертом в країнах Балканського півострова, що дало йому змогу отримати дозвіл на проживання в Болгарії. Тут він створив більше 40 портретів політичних лідерів Болгарії, пам’ятник євреям, які загинули і померли в Першій Світовій війні, надгробний пам’ятник Михайлу Драгоманову.
Помер М. Паращук 24 грудня 1963 р., похований у Софії (Болгарія) поряд із могилою М. Драгоманова.
На пошану скульптора у Тернополі є вулиця, що носить його ім’я та ВПУ № 4, де створено музей М. Паращука.
У збірці Художнього музею є кілька творів скульптора. В постійній експозиції представлено «Автопортрет». 1942 р., а на виставці, приуроченій до 140- річчя М.Паращука - два рельєфи: «Вершник» і «Сатир» (1960-і рр.).
Старший науковий співробітник ТОХМ – Оксана МАЦЬКІВ.
 |
